Господня молитва це

Господня молитва це

Як голова сім’ї повинен якнайпростіше навчати Господній молитві тих, хто в його домі:

Отче наш, що єси на Небесах!

Цими словами Бог запрошує нас повірити в те, що Він є нашим правдивим Отцем, і що ми є Його справжніми дітьми, з тим, щоб ми могли сміливо й довірливо просити Його так, як любі діти просять свого дорогого батька.

Нехай святиться Ім’я Твоє.

Боже Ім’я насправді є саме по собі святе; та з цим просимо ми в цій молитві, щоб Імення Його було також святе серед нас.

Як це здійснюється?

Боже Ім’я є святим, коли Його Слово викладається правдиво та непорочно, і коли ми свято, як Божі діти, живемо згідно з Ним. Допоможи нам у цьому, любий Отче на Небесах! Та коли хтось учить і живе інакше, ніж того навчає Слово Боже, той зневажає серед нас Ім’я Боже. Від цього нас оберігай, Небесний Отче!

Нехай прийде Царство Твоє.

Звичайно, Царство Боже настане саме по собі, навіть без нашої молитви; однак ми просимо в цій молитві, щоб воно прийшло і до нас.

Як це здійснюється?

Це здійснюється тоді, коли наш Небесний Отець дає нам Свого Святого Духа, щоб ми повірили Його святому Слову через Його милосердя, і по-Божому жили тут нині, а згодом там вічно.

Нехай буде воля Твоя, як на Небі, так і на землі.

Божа добра та милостива воля насправді чиниться і без наших молитов; та ми просимо у цій молитві, щоб вона чинилася і щодо нас.

Як це здійснюється?

Це здійснюється, коли Бог розбиває всяку злу волю та задум і перешкоджає всьому тому, що не дозволяло б нам святити Ім’я Боже чи противилося б приходу Його Царства (як-от: воля диявола, світу та нашого тіла); але зміцнює нас та утримує твердо в Його Слові та вірі до нашого кінця. Це Його милостива та добра воля.

Хліб наш насущний дай нам сьогодні.

Бог безперечно дає насущний хліб і без наших прохань, навіть усім лихим людям; однак ми молимось у цьому проханні, щоб Він привів нас до цінування цього, і щоб ми з подякою одержували свій насущний хліб.

Що такe xліб насущний?

Все, що нам потрібне для нашого тілесного добробуту, як-от: їжа, напої, одяг, взуття, дім, господарство, земля, худоба, гроші, майно, побожне подружжя, побожні діти, побожні керівники, добрий уряд, сприятлива погода, мир, здоров’я, освіта, повага, вірні друзі, надійні сусіди і все таке інше.

І прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим.

Ми просимо в цій молитві, щоб наш Отець на Небесах не дивився на наші гріхи і не відкидав через них наші молитви, тому що ми не варті нічого з того, про що просимо, і не заслуговуємо на те, але щоб Він надав нам це все зі Своєї милості, бо щоденно ми багато грішимо і, насправді, заслуговуємо лише на покарання.

Тож ми також хочемо сердечно прощати та охоче чинити добро тим, хто грішить проти нас.

І не введи нас у спокусу.

Звичайно, Бог нікого не спокушує; та в цій молитві ми просимо, щоби Бог охороняв нас і утримував так, щоб ні диявол, ні світ, ні наше тіло не обманювали нас і не вели нас до єресі, відчаю та інших великих гріхів і пороків. І ми молимось про те, якщо спокуси нас обступатимуть, щоб ми змогли зрештою їх подолати та здобути перемогу.

Але визволи нас від лукавого.

Підсумовуючи, ми просимо в цій молитві, щоб наш Отець на Небесах визволив нас від усякого зла, що проти тіла та душі, майна та честі, й зрештою, коли настане наша остання година, дарував нам блаженний кінець і милостиво забрав нас із цієї долі печалі до Себе на Небеса.

Бо Твоє є Царство, і сила, і слава навіки. Амінь.

Що означає слово: "Амінь"?

Я можу бути впевненим, що ці прохання є прийнятними для мого Отця на Небесах і почутими; тому що Він Сам заповів нам так молитись і обіцяв, що почує нас. "Амінь, Амінь" тобто: так, так, так і буде.

Господня молитва це

Протоиерей Серафим Слободской

Молитва Господня

Отче наш, Иже еси на небесех!

1. Да святится имя Твое.

2. Да приидет царствие Твое.

3. Да будет воля Твоя, яко на небеси и на земли.

4. Хлеб наш насущный даждь нам днесь.

5. И остави нам долги наша, яко же и мы оставляем должником нашим.

6. И не введи нас во искушение.

7. Но избави нас от лукавого.

Яко Твое есть царство, и сила, и слава Отца и Сына и Святаго Духа ныне и присно и во веки веков. Аминь.

Отец наш небесный!

1. Да святится имя Твое.

2. Да приидет царство Твое.

3. Да будет воля Твоя и на земле, как и на небе.

4. Хлеб наш насущный дай нам на сей день.

5. И прости нам грехи наши, как и мы прощаем согрешившим против нас.

6. И не допусти нас до соблазна.

7. Но избавь нас от лукавого.

Потому что Тебе принадлежит царство, сила и слава Отцу и Сыну и Святому Духу во веки веков. Аминь.

Отче – Отец; Иже – Который; Иже еси на небесех – Который находится на небесах, или небесный; да – пусть; святится – прославляется: яко – как; на небеси – на небе; насущный – необходимый для существования; даждь – дай; днесь – сегодня, на нынешний день; остави – прости; долги – грехи; должником нашим – тем людям, которые против нас согрешили; искушение – соблазн, опасность впасть в грех; лукаваго – всего хитрого и злого, то есть диавола. Диаволом называется злой дух.

Молитва эта называется Господнею, потому что ее дал Сам Господь Иисус Христос Своим ученикам, когда они просили Его научить, как им молиться. Потому эта молитва – самая главная молитва из всех.

В этой молитве мы обращаемся к Богу Отцу, первому Лицу Святой Троицы.

Она разделяется на: призывание, семь прошений, или 7 просьб, и славословие.

Призывание: Отче наш, Иже еси на небесех! Этими словами мы обращаемся к Богу и, называя Его Отцом Небесным, призываем выслушать наши просьбы, или прошения.

Когда мы говорим, что Он на небесах, то должны разуметь духовное, невидимое небо, а не тот видимый голубой свод, который раскинут над нами, и который мы называем “небом”.

Прошение 1-е: Да святится имя Твое, то есть помоги нам жить праведно, свято и своими святыми делами прославлять имя Твое.

2-е: Да приидет Царствие Твое, то есть удостой нас и здесь на земле царства Твоего небесного, которое есть правда, любовь и мир; царствуй в нас и управляй нами.

3-е: Да будет воля Твоя, яко на небеси и на земли, то есть пусть будет все не так, как нам хочется, а как Тебе угодно, и помоги нам подчиняться этой Твоей воле и исполнять ее на земле так же беспрекословно, без ропота, как ее исполняют, с любовью и радостью, святые ангелы на небе. Потому что только Тебе известно, что нам полезно и нужно, и Ты больше желаешь нам добра, чем мы сами.

4-е: Хлеб наш насущный даждь нам днесь, то есть подай нам на сей день, на сегодня, хлеб наш насущный. Под хлебом здесь разумеется все необходимое для жизни нашей на земле: пища, одежда, жилище, но важнее всего, пречистое Тело и честная Кровь в таинстве святого причащения, без которого нет спасения, нет вечной жизни.

Господь заповедал нам просить себе не богатства, не роскоши, а только самого необходимого, и во всем надеяться на Бога, помня, что Он, как Отец, всегда печется – заботится о нас.

5-е: И остави нам долги наша, яко же и мы оставляем должником нашим, то есть прости нам грехи наши так, как и сами мы прощаем тех, которые нас оскорбили или обидели.

В этом прошении грехи наши названы “долгами нашими”, потому что Господь дал нам силы, способности и все остальное для того, чтобы творить добрые дела, а мы часто все это обращаем на грех и зло и становимся “должниками” пред Богом. И вот, если мы, сами, не будем искренно прощать наших “должников”, то есть людей, имеющих грехи против нас, то и Бог нас не простит. Об этом сказал нам Сам Господь наш Иисус Христос.

6-е: И не введи нас во искушение. Искушением называется такое состояние, когда нас что-нибудь или кто-нибудь тянет на грех, соблазняет сделать что-либо беззаконное и дурное. Вот, мы и просим – не допусти нас до соблазна, которого мы переносить не умеем; помоги нам преодолевать соблазны, когда они бывают.

7-е: Но избави нас от лукаваго, то есть избавь нас от всякого зла в этом мире и от виновника (начальника) зла – от диавола (злого духа), который всегда готов погубить нас. Избавь нас от этой хитрой, лукавой силы и ее обманов, которая пред Тобою есть ничто.

Славословие: Яко Твое есть царство, и сила, и слава Отца, и Сына, и Св. Духа ныне и присно и во веки веков. Аминь.

Так как Тебе, Богу нашему, Отцу и Сыну и Св. Духу, принадлежит царство, и сила, и вечная слава. Все это верно, истинно так.

ВОПРОСЫ: Почему эта молитва называется Господней? К кому мы обращаемся в этой молитве? Как делится она? Как перевести по-русски: Иже еси на небесех? Как передать своими словами 1-е прошение: Да святится Имя Твое? 2-е: Да приидет Царствие Твое? 3-е: Да будет воля Твоя, яко на небеси и на земли? 4-е: Хлеб наш насущный даждь нам днесь? 5-е: И остави нам долги наша, яко же и мы оставляем должником нашим? 6-е: И не введи нас во искушение? 7-е: Но избави нас от лукавого? Что означает слово: аминь?

ГОСПОДНЯ МОЛИТВА – Частина 6

І не введи нас у спокусу (продовження)

Книга Йова може посприяти й нашому розрізненню між випробуванням і спокусою. Щоб стати зрілим, щоб справді дедалі більше просуватися від поверхової побожності до глибшої єдності з Божою волею, людині потрібне випробовування. Як виноградний сік мусить перебродити, щоб стати благородним вином, так і людині потрібно багато очищень, перетворень, для неї небезпечних, в яких вона може зірватися, але які все ж є неминучими шляхами до себе самої та до Бога. Любов завжди є процесом очищень, зречень, болісних перетворень нас самих, шляхом дозрівання. Якщо Франц Ксаверій міг сказати Богові в молитві: «Люблю Тебе не тому, що Ти можеш роздавати Небо або пекло, а просто тому, що Ти є Тим, ким є – моїм Царем і моїм Богом», – то до цієї остаточної свободи, звичайно, був необхідний довгий шлях внутрішніх очищень, шлях дозрівань, на якому підстерігала спокуса, небезпека зриву – і все ж шлях необхідний.

Тепер ми можемо вже дещо конкретніше пояснити шосте прохання Господньої молитви. Ним ми кажемо Богові: «Я знаю, що мені потрібні випробовування, щоб моя істота стала чистою. Розпоряджаючись цими випробовуваннями, відводячи – як у випадку Йова – злому частину вільного простору, згадай, будь ласка, про обмеженість моїх сил. Не доручай мені надто багато. Проклади межі, в яких я можу бути спокушеним, не надто далеко, і будь зі Своєю захисною рукою поблизу, коли мені стане занадто важко». Так пояснив це прохання святий Кипріан. Він каже: прохаючи «і не введи нас у спокусу», ми висловлюємо усвідомлення того, «що ворог не має жодної влади над нами, якщо не буде на це попереднього допуску Божого. Ось тому весь наш острах, все благоговіння й увага мають бути звернені на Бога; оскільки лукавий не зможе спокушати нас, якщо не дасться влади йому згори» (De domenica oratione 25, цит. вид, с. 285-286; [російською: О молитве Господней, цит. вид., с. 266 – 267]).

Роздумуючи над психологічною формою спокуси, св. Кипріан пояснює, що можуть бути дві різні причини, чому Бог надає злому обмежену владу. Це може діятися нам на покаяння, щоб заглушити нашу гордість, щоб ми знову відчули вбогість нашої віри, надії й любові та не пишалися, що ми великі завдяки самим собі: згадаймо фарисея, який розповідає Богові про свої справи, вважаючи, що йому не потрібно жодної благодаті. На жаль, Кипріан далі не уточнює, що означає інший вид випробовування – спокуса, яку Бог накладає на нас на славу – для Своєї прослави. Та як нам при цьому не згадати, що Бог наклав особливо важкий тягар спокус на особливо близьких до Нього людей, великих святих, від Антонія в пустелі і до Терези з Лізьє в благочестивому світі її Кармелю?[1] Вони, так би мовити, наслідують Йова, є неначе апологетами людини і водночас захисниками Бога. Більше того, вони перебувають в особливому сопричасті з Ісусом Христом, Який зазнав наших спокус. Вони покликані витримати спокуси якогось періоду історії на своєму власному тілі, у своїй власній душі, перенести їх задля нас, звичайних душ, і допомогти нам прямувати до Того, хто взяв на Себе всі наші тягарі.

Отже, промовляючи шосте прохання Господньої молитви, ми, з одного боку, маємо бути готові взяти на себе тягар випробовування, нам відміряного; з іншого боку, це є проханням саме про те, щоб Бог відміряв нам не більше, ніж ми здатні нести; щоб Він не випускав нас зі Своїх рук. Ми промовляємо це прохання з довірливим переконанням, слова для якого дарував нам святий Павло: «Бог вірний; Він не допустить, щоб вас спокушувано над вашу спроможність, але разом зі спокусою дасть вам змогу її перенести» (1 Кор. 10:13).

Але визволи нас від лукавого

Останнє прохання молитви «Отче наш» ще раз торкається передостаннього і змінює його форму на ствердну; тому обидва прохання дуже тісно взаємно пов’язані. Якщо в передостанньому проханні домінувало «не» (не дати злому більшого простору за той, що можна витримати), то в останньому проханні ми підходимо до Отця з головною надією нашої віри. «Врятуй, спаси, визволи нас!» Врешті-решт, це є прохання про порятунок.

Від чого нас треба рятувати? Новий німецький переклад Господньої молитви звучить так: «від злого», залишаючи таким чином відкритим питання, що мається на увазі: «зле» чи «злий». Зрештою, одне і друге нероздільні. Ба, ми бачимо перед собою дракона, про якого мовить Одкровення (глави 12 і 13). Йоан Богослов змалював «звіра з моря», з темних глибин злого, з допомогою елементів римської державної влади, дуже конкретно окресливши таким чином загрозу, перед якою стояли християни його пори. Ця загроза полягала в претензії на тотальну владу над людиною, визначену культом імператора, а отже на політично-військово-економічну владу, що сягає найвищої точки у своїй всеохопній могутності – у постаті злого, що загрожує нас поглинути. Це супроводжується розкладом моральних звичаїв через цинічні скептицизм і просвітництво. Перед лицем цієї загрози християнин епохи переслідування взиває до Господа як до єдиної сили, що може його врятувати: врятуй нас, визволи нас від злого.

Хоча Римської імперії та її ідеологій більше немає – все ж, наскільки сучасним є все це! По-перше, існуючий сьогодні ринок торгівлі зброєю, наркотиками і людьми, що обтяжують світ і втягують людей у залежності, яким годі протистояти; по-друге, ідеологія успіху, добробуту, що каже нам: «Бог – це лише фікція, Він лише відбирає в нас час і насолоду від життя. Не переймайся цим! Намагайся лише вхопити від життя стільки, скільки можеш!» І ці спокуси видаються такими ж нездоланними.

Господня молитва загалом і це прохання зокрема хочуть нам сказати: щойно коли ти втратив Бога, ти втратив самого себе; тоді ти є всього-на-всього випадковим продуктом еволюції. Тоді «дракон» справді переміг. Допоки він не може вирвати в тебе Бога, за всіх нещасть, які тобі загрожують, ти все ж у самій глибині залишився неушкодженим. Тому істинно те, що каже нам новий переклад: врятуй нас від злого. Нещастя можуть бути потрібними для нашого очищення, а зло нищить. Отже, тому ми в глибині просимо, щоб у нас не було вирвано віри, що дає нам бачити Бога, що пов’язує нас із Христом. Тому ми просимо, щоб ми понад блага не втратили самого Блага; щоб навіть за втрати благ у нас не зникло Благо, Добро, Бог; щоб ми не загинули: врятуй нас від злого!

І знову Кипріан, єпископ-мученик, що сам пережив ситуацію Апокаліпсису, віднайшов для цього чудові формулювання: «Після слів ‘визволи нас від лукавого’ нема про що вже більше й просити: ми просимо зараз покровительства Божого проти лукавого; а, отримавши таке покровительство, ми вже забезпечені й захищені від усіх підступів диявола і світу. І справді, чого боятися світу тому, кому в цьому світі захисником є Бог?» (De domenica oratione 27, цит. нид., с. 287, [російською: О молитве Господней, цит. иид., с. 268]). Ця певність була опорою мучеників, дозволяла їм у світі, повному гонінь, бути радісними і впевненими, «рятувала» їх самих у глибині та визволяла, даруючи справжню свободу.

Це та сама певність, яку так чудово висловив святий Павло: «Коли Бог за нас, хто проти нас?… Хто нас відлучить від Христової любові?… Горе чи утиск, чи переслідування, чи голод, чи нагота, чи небезпека, чи меч? … В усьому цьому ми маємо повну перемогу завдяки Тому, Хто полюбив нас. Бо я певний, що ні смерть, ні життя, ні ангели, ні начала, ні теперішнє, ні майбутнє, ні сили, ні висота, ні глибина, ані інше якесь створіння не зможе нас відлучити від Божої любові, що в Христі Ісусі, Господі нашім» (Рим. 8:31-39).

Тому в останньому проханні ми вертаємося до трьох перших: просячи про визволення з-під влади злого, ми просимо, зрештою, Божого Царства, нашої єдності з Його волею, свячення Його імені. Однак, молільники всіх часів осягнули це прохання ще більше. У нещастях світу вони все ж просили Бога і про те, щоб покласти край «нещастям», що спустошують світ і наше життя.

Цей цілком людський спосіб тлумачення прохання увійшов у Літургію: в усіх Літургіях, за винятком візантійської, останнє прохання Господньої молитви доповнюється словами, які становлять окрему молитву. В давній Літургії латинського обряду вона звучала так: «Визволи нас, о Господи, від усіх нещасть, минулих, теперішніх і майбутніх. Молитвами… всіх святих зішли мир на наші дні. Прийди нам на поміч милістю Своєю, щоб ми повсякчас були вільні від гріхів і захищені від тривоги…». Відчуваються прикрощі неспокійних часів, відчувається волання про всеосяжний порятунок. Цей «емболізм»[2], з яким у Літургіях підсилюється останнє прохання Господньої молитви, виявляє людськість Церкви. Так, ми маємо право, ми можемо просити Господа й про те, щоб Він світ, нас самих і багато страждаючих людей і народів визволив від утисків, що роблять життя нестерпним.

Ми маємо право і повинні розуміти це поглиблення останнього прохання молитви «Отче наш» також як іспит нашої совісті – як заклик співпрацювати над тим, щоб зламати верховенство сили «зла». Але при цьому в нашому полі зору мусить залишатися істинний порядок благ і взаємозв’язок нещастя зі злом: наше прохання не має права потонути в несуттєвому; і за цього тлумачення прохання Господньої молитви залишається головним те, «щоб ми стали вільні від гріхів», щоб істинним «нещастям» вважали зло і щоб наш погляд на живого Бога ніколи й нічим не загороджувався.

[1] Кармель – (євр.: «сад»): назва гірського хребта в Ізраїлі; вважається святим; може означати також монастир (названий за гористою місцевістю, де він розташований) кармелітів чи кармеліток.

[2] Емболізм – (гр.: «включення»): розширення Господньої молитви на Божественній літургії; у Західній Церкві це є продовженням останнього прохання.

ГОСПОДНЯ МОЛИТВА – Частина 5

Настанова апостолам (фрагмент), Джеймс Тіссо І прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим . Читати далі

АПОСТОЛИ – Частина 1

Христос посилає учнів на служіння (фрагмент), Дуччо ді Буонінсенья У всіх розглянутих періодах Ісусової діяльності ми . Читати далі

НАЙВАЖЛИВІШІ МОЛИТВИ

Молитва "Отче наш" називається також "Господньою Молит­вою", бо її нас навчив Господь Ісус Христос.

Тільки Бог міг нас навчити молитви до Нього (Терт.). Молитва "Отче наш" містить в собі деякі ознаки, які доводять, що творцем цієї молитви є Бог. "Немає кращої і святішої молитви, ніж "Отче наш" (Тома з К.). Ця молитва відповідає кожному, — чи іновірцеві, чи євреєві, чи освіченому, чи неосвіченому.

Молитва "Отче наш" — найдовершеніша молитва; від усіх інших молитов вона відрізняється силою слова, простотою і насиченістю думки.

Серед всіх молитов ця молитва володіє найбільшою силою, бо в ній моли­мося не лише в ім’я Ісуса Христа, але, що найважливіше, власними словами спасителя (св. Кипр.). Саме її в першу чергу стосуються слова Ісуса Христа: "Чого би тільки попросили в Отця, він дасть вам у моє ім’я" (Йоан 16, 23). Бог охоче вислуховує цю молитву, бо чує в ній Свої власні слова. Завдяки цій особливій силі св. Отці називають її "могутнім дзвоном тривоги, котрий скли­кає небесні сили для захисту проти наших ворогів" І "ключем до воріт раю".

Молитва "Отче наш" — це суто особиста молитва. Відмовляючи "Отче наш", ми молимося не лише устами, але й серцем; хто гаряче просить, не потребує багато слів. Згадаймо молитву Спасителя на Оливній горі. "Молитва "Отче наш" не багата на слова, але багата змістом" (Терт.). Дитина промовляє ці слова з побожністю, мудрець задумується над ними, але не може осягнути їх глибини (Штольберг). У цій молитві просимо про все, що необхідне для нашої душі і тіла, а саме про земні і небесні блага. "Все, про що лише взагалі можемо просити, міститься в молитві "Отче наш" (св. Кипр.). "Отче наш" містить у собі наче короткий виклад св. Євангелія" (Терт.). Тому можна порівняти "Отче наш" з дорогоцінним каменем, який має велику вартість, хоча сам по собі є маленьким. Наші прохання до Бога у цій молитві викладені у певному порядку.

"Отче наш" складається зі вступу, семи прохань і слова "Амінь".

Прообразом Господньої молитви і її наслідків було семикратне обнесення Кивота Завіта довкола міста Єрихону і знищення будівель того міста.

Вступ вводить нас у потрібний для молитви настрій, підносить наш дух до Бога і пробуджує в нас довір’я до Нього.

Слово "Отче" пробуджує в нас довір’я до Бога; слова "що єси на небесах" підносять наш дух до неба. Вже промовляючи перші слова молитви, ми пробуджуємо в собі віру, надію і любов (К. Гуго).

Бога називаємо "Отцем", бо створив нас (Второзак. 32, 6), бо Син Божий завдяки Утіленню став нашим братом (Єф. 1, 5), і тому, що при хрещенні входить до наших сердець Святий Дух, який робить нас Божими дітьми (Рим. 8, 15).

Не мусимо довго думати, як звернутися до Бога. Говоримо лише "Отче", і це довірливе звертання для Бога найприємніше. Жоден смертний не наважився б назвати всемогутнього володаря "Отцем", якби не дозволив цього Його єдинородний Син (Люд. Гран.). Бог не потребує, щоб ми називали Його "Творцем", "Господом", "Величністю", бо ці назви містять у собі деяку суворість і офіційність, і, отже, викликають деякий острах (св. Франц Сал.). Бог не хоче, щоб ми боялися Його, Він прагне, щоб ми Його любили. Бог просить називати Його "Отцем", бо це ім’я сповнене любові і викликає любов (св. Авг.). Бог більше радіє, коли називаємо Його Отцем, ніж коли Господом, тому що любов благородніша від страху (св. Григ. В.). Як дитина називає отцем того, кому завдячує життям, так і ми називаємо нашим Отцем того, хто нас створив.

Додаємо слово "наш", бо молимося і за себе, і за інших, адже усі ми брати у Христі.

У Господній молитві один молиться за всіх, а всі — за одного (св. Амвр.). Саме тому "Отче наш" є загальною молитвою християн (св. Кипр.).

Молитися за себе примушує людину потреба; за інших примушує нас молитися любов до ближнього (св. Золот.). Христос сам говорить, що ми всі є братами (Мат. 23, 8), часто також називає Своїми братами Апостолів (Мат. 28,10). Апостоли також називають вірних братами (Рим. 1,13; 12,1). Справед­ливо зовуться братами ті, котрі мають одного Отця на небі (Терт.). Слово "Отець" спонукає нас любити Бога, слово "наш" — любити ближнього.

Промовляємо "що єси на небесах", бо, хоча Бог є всюди присутній, однак оглядати Його можна лише на небі.

Ці слова промовляємо тому, щоб відрізнити правдивого Бога, котрий мешкає на небі, від іновірських божків, які, на думку іновірців, знаходяться в образах і статуях.

Перші прохання стосуються прославлення Бога.

Перше прохання означає: "Боже, дай, аби ми Твою велич щораз краще пізнавали і шанували".

Божа слава — це мета усього створеного, і отже, остання мета окремих істот. У першому проханні міститься і такий зміст: "Допомагай поширенню правдивої релігії. Отже, вишли ревних мужів, котрі б сприяли розвиткові св. релігії, тобто Папу, єпископів і священиків, старанних проповідників і місіонерів, а також досвідчених редакторів, письменників, врешті, розумних володарів і послів. Одночасно підтримуй їх Своєю ласкою і допомогою!"

Наступними словами просимо про такі милості: про вічне спасіння, про Божу ласку для виконання Божої волі і про ті речі, які нам необхідні для підтримки життя.

Друге прохання означає: "Дай нам після смерті вічне спасіння".

Це прохання тісно пов’язане з першим; їх можна об’єднати однією думкою: "Тебе можна найдосконаліше пізнати і шанувати в небі". А з цього випливає друге прохання: "Отже, дай нам вічне щастя в небі".

Слова "Царство Боже" можуть означати, крім Царства Божого над нами (Царство небесне, спасіння), також Царство Боже довкола нас (католицьку Церкву) і Царство Боже в нас (освячуючу ласку). Отже, друге прохання може означати: "Пропагуй католицьку Церкву". Це прохання тісно пов’язане з попереднім, бо найбільшу славу знаходить Господь Бог на землі в Своїй св. Церкві.

Третє значення таке: "дай нам освячуючу ласку" (що одночасно зв’язане з першим проханням), бо найбільше прославляємо Бога праведним життям.

Третє прохання означає: "Дай нам Свою ласку, аби ми виконували Твою волю так само докладно, як Ангели на небі". Це прохання зв’язане з попереднім таким чином: "Щоб увійти до небесного Царства, ми повинні виконувати Твою волю. Отже, дай нам ласку, щоб ми завжди чинили згідно з Твоєю волею". Воно означає також: "Дай, аби завжди здійснювалася Твоя воля, тобто, щоб небесне життя запанувало на землі, усуваючи при цьому будь-яку нужду і несправедливість".

Четверте прохання означає: "Дай нам всього, що необхідне для підтримки нашого життя, отже, здоров’я, поживу, одяг, житло, гроші і т. д.".

Четверте прохання пов’язане з третім таким чином: "Не зможемо виконати Твоєї волі і здобути спасіння, якщо не будемо жити. Тому просимо у Тебе всього, що необхідне нам для підтримки життя". Зважмо, що в молитві говориться лише про "хліб", бо хліб є найнеобхіднішим і найпотрібнішим продуктом харчування; тому прохання про хліб містить у собі також прохання про інші продукти харчування і про все необхідне для підтримки життя. Бог пророкував Адамові, виганяючи його з раю: "В поті чола твого будеш їсти хліб", тобто важкою працею будеш здобувати для себе засоби для утримання життя. Саме тому Ісус Христос також вчив нас просити про "хліб", і до того ж про хліб "насущний" (щоденний), аби ми вдовольнялися найпотрібнішим, а не жадали зайвих речей; тому й св. Павло говорить: "Маючи поживу та одежу, цим будемо вдоволені" (І Тим. 6, 8). Промовляючи "Хліб наш насущний дай нам", ми повинні пам’ятати, що мусимо також дбати і про хліб для ближ­нього, тобто, допомагати потребуючим. Слово "наш" також має певне значення, а саме: ми повинні бажати лише хліба, чесно заробленого нашими руками. Четверте прохання можна також розуміти і таким чином: "Дай, о Боже, щоб старанний робітник отримав заслужену винагороду".

Однак людина не може задовільнитися лише поживою для тіла, бо вона має також душу, подібну до Бога, котра теж потребує поживи. Отже, це прохання має і таке значення: "Дай нам також хліба для душі, тобто слово Боже (пізнання і розуміння Євангелія), і св. Тайну Євхаристії".

У наступних трьох благаннях просимо Бога, щоб Він відвернув від нас такі лиха, як гріх, спокусу і ті речі, які є шкідливими для нашого життя.

П’яте прохання означає: "Прости нам наші довги (провини), як і ми прощаємо їх тим, хто нас образив".

Це прохання знову ж таки тісно пов’язане з попереднім. Коли просимо до Нього, про хліб, то пригадуємо собі Того, хто його дає, і відразу відчуваємо сором за невдячність, яку виявляємо здійснивши гріх. Звідси й прохання про відпущення скоєних гріхів.

Зважмо, що цим проханням одночасно засуджуємо самі себе. Ми просимо Бога: "Прости нам за довги наші, як і ми прощаємо довжникам нашим". Отже, ми повинні завжди прощати нашим ближнім заподіяне нам зло!

Шосте прохання означає: "Відвертай від нас такі спокуси, від яких ми б загинули". Одна людина з Божою допомогою може побороти спокусу, а інша не зможе протидіяти їй. Цим благанням, отже, не просимо про звільнення нас від будь-якої спокуси, бо без спокуси (поборення спокус) тяжко досягти спасіння. Шосте прохання тісно пов’язане з п’ятим. Коли просимо про відпущення гріхів, то одночасно просимо про усунення всього, що спонукає нас до гріха. Отже, шосте прохання не означає: "Відверни від нас будь-яку спокусу", бо коли б ми так молилися, то це прохання означало б: "Не давай мені можливості боротися й перемогти. Відрікаюся від винагороди за боротьбу і перемогу, тобто, вічного спасіння". Воно повинно означати лише: "Дай нам відвагу і мужність, щоб ми не згрішили і не були переможені спокусою".

Сьоме прохання означає: "Відверни від нас усе шкідливе для нашого життя; неврожай, голод, хвороби, землетруси, пове­ні, війни і будь-які інші тимчасові нещастя".

Зло, згадане в останніх трьох проханнях — це проти­лежність тих благ, які ми попередньо назвали.

Протилежністю (антиподом) вічного спасіння є гріх, який назавжди робить нас нещасливими.

Антиподом Божої ласки є спокуса, бо ласка просвітлює ро­зум і зміцнює волю, а спокуса, навпаки, затемнює розум і послаблює волю.

Речам, які необхідні для підтримки життя, протиставлені речі, які шкодять нашому життю.

Отже, прохання Господньої молитви можна поділити на три частини. Перша частина стосується Бога, наступні дві — нас самих.

Слово "амінь" — це відповідь, яку Бог дає тому, хто молиться; воно означає тут: "Справді, твоя молитва вислухала".

В інших молитвах слово "амінь" означає тільки: "Нехай так буде", або: "Дуже просимо, щоб наше благання було вислухане".

Ісус Христос часто вживав слово "амінь", як підтвердження правдивості того, що Він проголошував. В устах Христа це слово означало звичайно: "Так","справді". "Отче наш" Церква віддавна використовує під час Служби Божої і майже під час усіх багатолюдних молінь.

Християни-католики завжди разом з Господньою молитвою відмовляли молитву "Богородице Діво".

В усі часи вірні мали звичай вшановувати Царицю неба. Вони вслід за Архангелом Гавриїлом вітали її його словами. Отже, через те, що в молитву входять слова Архангела Гавриїла, якими він привітав Діву Марію, ця молитва називається також Ангельським привітом.

Ангельський привіт складається з трьох частин: з привіту Архангела Гавриїла, привіту св. Єлизавети і зі слів Церкви.

Архангел Гавриїл привітав Пречисту Діву Марію словами: "Радуйся, благодатна, Господь з тобою! Благословенна ти між жінками" (Лук. 1, 28). Св. Єлизавета привітала Пречисту Діву Марію словами Архангела: "Благосло­венна ти між жінками", додаючи: "І благословен плід лона твого" (Лук. 1, 42). Церква додала до молитви початок: "Богородице Діво", всередині слово "Маріє", і кінцівку "бо ти породила Христа Спаса, Ізбавителя душі наших".

Перша і друга частина є молитвою славославною, третя частина — молитвою-проханням.

Цією молитвою вшановуємо Діву Марію за те, що її Дитя є Сином Божим.

Молитва "Богородице Діво" допомагає нам у доланні спокус.

Яке ж значення слів, з яких складається молитва?

Слова: "Богородице Діво, радуйся. " — це вступ, яким виражаємо нашу велику пошану до Марії.

Марія є Матір’ю Найвищого Царя, Царицею всіх Ангелів і Святих. Отже, їй належить найвища пошана. "Усе живе у небі і на землі зобов’язане вшановувати Тебе, бо Ти є престолом Божого Маєстату" (св. Григ. Наз.).

Слова "обрадованная" або "благодатна" означають "повна ласки (благодаті)".

Господь Бог обдарував Марію повнотою ласк (інші Святі одержали лише частину Божої ласки). Обдарована Господньою ласкою, Марія стала найближчою Богові. Марія є морем ласк (св. Альб. В.).

Ангел говорить до Марії: "Ти бо знайшла ласку в Бога" (Лук. 1, ЗО). Знайти можна загублену річ. Але ж Марія не згубила жодної ласки, що ж вона знайшла? Вона знайшла ту ласку, яку втратили люди (св. Берн.). Саме тому усі, хто через свої гріхи втратив Божу ласку, повинні звертатися до Пресвятої Діви, щоб з її рук знову цю ласку отримати (св. Альф.).

Зміст слів "Господь з Тобою" такий: "Твоя душа і тіло якнайтісніше поєднані з Богом".

"О Маріє, Бог посвятив Тебе на Своє помешкання, бо Христос, Богочоловік, спочивав у Тобі" (св. Андр. Кр.). Господь з Тобою, о Маріє, бо Він є в Твоїм серці і в Твоїм тілі, бо наповнює Твою душу І Твоє тіло (св. Авг.).

Значення слів "Благословенна Ти між жінками і благосло­венний плід лона Твого, бо Ти породила Христа Спаса, Ізбави­теля душ наших" наступне: "Ти найщасливіша серед жінок, бо безконечно щасливим є Твоє Дитя, Ісус".

Вшановуємо Марію за те, що породила Божого Сина. Марія — це дерево життя в раї, а Христос — плід на цьому дереві (св. Берн.). Марія є благосло­венною, тому що її Божественний Син, Творець і Джерело всякого благосло­вення, наповнив її благословенням. Марія — та, котра спричинилася до спасения усього людського роду.

Дата добавления: 2015-08-21 ; просмотров: 33 | Нарушение авторских прав